Адвокат у сімейних справах

Оскаржити заповіт можливо в суді. Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Звернутися до суду з вимогою визнати заповіт недійсним або частково недійсним може тільки особа, права і законні інтереси якої порушені в цьому документі.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до цивільного законодавства, в першу чергу успадковують діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), той із подружжя, який його пережив, батьки (в тому числі усиновителі), а також діти, які народилися після смерті спадкодавця.

Усунення  від права на спадкування спадкоємців за законом і за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду. Зокрема, підставами для такого рішення можуть бути встановлені факти умисного позбавлення життя спадкодавця, а також будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя; умисного перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, внести в нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині; ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані тощо.

Спадкодавець в заповіті може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з переліку спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. До таких осіб належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлений додатковий термін для його прийняття з таких підстав з письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини має бути подана за місцем відкриття спадщини до державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса (на вибір спадкоємця).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:

• за спільною заявою подружжя або одного з них (статті 106, 107 Сімейного кодексу України (далі – СК України);
• за спільною заявою подружжя (або за позовом одного з подружжя) на підставі рішення суду (статті 109, 110 СК України).

За подачу позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір”) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового.

Статтею 69 СК України передбачено право дружини та чоловіка на розподіл майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Вимоги ставити питання поділу спільного майна при розірванні шлюбу законодавство не містить. Зазвичай, після набрання судовим рішенням про розірвання шлюбу законної сили, колишнє подружжя може звернутися до суду з вимогою поділу спільного майна протягом трьох років.

При розірванні шлюбу необхідно визначати місце проживання дитини, тобто визначати в договірному або судовому порядку місце, де буде проживати дитина разом з батьком / матір’ю.

Позовні заяви про розірвання шлюбу подаються до суду за місцем проживання відповідача. Однак з цього правила є винятки: позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні (неповнолітні) діти або якщо він не може за станом здоров’я, а також з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Аліменти на дитину призначаються тільки за рішенням суду.

Ми не рекомендуємо Вам включати в один позов вимоги про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів. Необхідно подати два позови окремо.

По-перше, подача окремого позову про розірвання шлюбу та окремої заяви про стягнення аліментів спростить і прискорить їх розгляд.

Якщо заява про стягнення аліментів подається окремо від позову про розірвання шлюбу, то така заява, як правило, розглядається швидко в наказовому (спрощеному) провадженні навіть без виклику сторін.

По-друге, суди часто при отриманні позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів розділяють ці дві вимоги в окремі провадження, оскільки вважають, що вони не повинні розглядатися разом. При цьому термін розгляду справи може затягнутися.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного в супроводі батьків-вихователів або одного з прийомних батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з них відсутній у пункті пропуску через державний кордон.

Фактичні шлюбні відносини (цивільний шлюб) – це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю і при цьому не є одруженими.

Чоловік і жінка мають право поділити майно:

• за взаємною згодою;
• шляхом укладення нотаріально посвідченого договору;
• шляхом звернення до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ такого майна.

Якщо батько (мати) дитини не дає дозвіл на виїзд дитини за межі України, необхідно звертатися до суду з позовною заявою про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини.